Лагідна бабусина оселя
Білою фіранкою в вікні
І забуті українські села
Навівають роздуми мені...
Хто я, чим живу, про що я мрію?
Чи достойно проживаю вік?
Чи життю яскравому радію?
Чи залишу на Землі я слід?
Часто я із Правдою обабіч
У житті проходила свій шлях.
Знала я і біль, і злість, і заздрість,
Й зраду проживала у думках.
Предки роду дивляться на мене
З докором та сумом у очах:
“Що ж ти робиш, жити так не треба,
Не на вірний ти ступаєш шлях.
Не візьмеш з собою в Потойбіччя
Ти нажите на Землі добро,
Візьмеш лиш в земнім житті прожите
Досвіду безцінне джерело”.
І назавжди стане оберігом
Горобини ягода гірка,
І скоринка родового хліба,
Що дала бабусина рука...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572971
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2015
автор: Олена Стасюк