Дитинство
Минає все, час не повернути,
Якір піднято, напрямлено вітрила.
Плачу, бо зовсім не збагнути,
Куди ж подіто мої крила?
Від спогадів моя душа палає,
І сонце гріє так приємно.
Я вірю, що весна буває,
Це з пам'яті дитинства невід'ємно!
Сховалося, як казка на світанку,
Зайчик, що без сонечка не грає.
Кожну мить ціную без останку,
А зараз на душі сумно буває...
А згадую і татову рибалку,
Й кулінарні мамині уроки.
Казку про чарівнішу русалку,
І як робила свої перші кроки.
Я часто згадую дитинство,
Від спогадів душа бринить.
Роки, як порване намисто...
Живе у серці кожна мить!
Автор: Валерія Скубій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572521
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2015
автор: Валерія Скубій