як дивно все стається у житті
ми любим тих, хто не полюбить нас
нас люблять інші, тонуть в забутті,
а ми живемо тільки один раз
живемо, але все ж не розуміємо
кого прощати, а кому сказати "досить"
за те тонути в почуттях ми вміємо
в ненАвисті, любові, всьому, що підносить.
немає більше щирості, немає і кохання
і день за днем, вбиваєм гарні почуття
і кожен розуміє, що життя - змагання,
та люди стають схожі на сміття
бо натягли усі ми свої власні "маски"
усе здалось несправжнім і фальшивим
немає в цьому світі навіть ласки
ми робимо наш світ ще більш жахливим
в чому ж мораль оцих рядків простих?
та просто все - ти тільки будь собою
зроби в житті свій власний штрих
і не ховайся за фальшивою "стіною"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572023
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2015
автор: Мігель Діас