Від сьогодні став я іншим назавжди,
Віднині я не ховатиму очей від правди.
Я бачу смерті чіткі туманні сліди,
Вона йде геть, а я кричу "зажди"!
Загубитись серед спогадів вітрів,
Літати над місцем, де тебе я зустрів!
Я заховався від болю в одному зі світів,
Знайди мене, прошу, поки я не постарів.
Ми в чомусь схожі, я, на жаль, потрібний тобі,
Що за збіг? Ми разом? Чи я це нав"язав собі?
Твоє море манить мене, тепер мої думки сліпі,
Та демони в пітьмі не дають вдихнути, цербери скупі!
Залишитись вдвох, дарувати квіти та сміх,
Я би пішов туди, куди раніше йти не міг!
Впасти до твоїх ніг... Хоча ні, я би так не зміг...
Я тебе кохаю, та не впаду в очах небесних святих!
Очі не гарні, якщо вони не бачили життя,
А я бачив смерть, та вижив серед цього сміття,
Вижив серед мертвих клонів, не впав у забуття,
Музикою відродив своє серцебиття!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571811
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2015
автор: Lightbis