А Весна-наречена в зеленім вельоні*
Бісеринками снігу розшила поділ.
І в волосся вплела первоцвіти і долю,
І в запасці наткала орнаменти снів.
А Весна-наречена в промінні форзицій**,
Помережана вітром сукенка небес...
Заквітчалися сонцем сполохані птиці -
Від цілунку Весни раптом Лютий воскрес.
А Весна розсміється так весело, дзвінко,
Бо закони природи коханню — ніщо,
І у пасма сріблясті смарагди барвінку
Заплітає, морозячи руки у кров.
А весна-наречена ослухавшись Літа
Під вінець без вагання і страху пішла...
І обернеться Лютий усміхненим Квітнем,
Бо кохання для нас завше творить дива.
Вельон* - фата
Форзиція** – рід невеликих дерев і чагарників, котрі квітнуть ранньою весною яскравими жовтими квітками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571809
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2015
автор: Marika