*****

А  про  кохання  Я  знала  від  самого  народження,  
                             мабуть,  Я  народилась  вже  з  таким  знанням...                                                                                              
Кохання,  яке  не  просто  закоханість,
                             повага,  захоплення,  вдячність,  мрії....                                                
А  -  саме  те,  коли  на  кону  -  Життя,                                                                                                                                                                                          
                             коли  нічого  не  варте  слів,  бо  немає  дотику…                                                                                                    
Коли  шепіт  біля  скроні  –  до  мурашок  по    шкірі…                                                                                                
                             коли  погляд  у  вічі  –  то  політ  до  безодні…                                                                                                                        
Тому,  я  жахливо  боялася  його….....

Тоді  нутро  душі  замкнула  сімома  замками,  
                             а  серце  запечатала  паролем,  
Жила  лиш  розумом,  не  дозволяла  навіть  і...
                             торкнутись  Серця,                                                                                                                            
Та  не  оголювала  Душу,  тим  хто  поруч  був...                                                                                                                                                                                                                                                      

Тобі  ж,  мабуть,  насправді  Я  була  потрібна…                                                                                                    
Бо  не  зважаючи  на  перешкоди  свого  путі,  
                             Ти  все  одно  дійшов…                                      
Зірвав  замки  з  Душі,  зламав  печать  паролю  з  Серця                                                                                  
І  увійшов  -  не  вагаючись  і  не  спитавши,  
                               чи  Я  цього  бажаю…                                                                      
Бездумно,  керуючись  лиш  пристрастю  і  почуттями,                                                                                  
                                 Ти  заполонив  собою  все  моє  Єство  …                                                                                                                                  
 а  теплоту  свого  серця,  вдихнув  у  мої  груди  повноту  життя.

Безпечно  ніжачись  у  купелі  твого  кохання,                                                                                                            
                             і  сутністю,  і  тілом,  і  єством                                                                                                                                                                              
Я  раптом  зрозуміла,  що  відчуваю,  те  що  мала  вже  давно  відчути…                                                        
                                 яскраву  насолоду  від  життя...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2015
автор: Aliska