Народе мій, уярмлений віками,
Знедолений, розбитий на межі,
Вставай! Кривавими руками
Зривай кайдани та точи ножі!
Прийшла пора будити дух арійський:
Готові коні, нерви, мов стальні.
З курганів виступає давнє військо,
Що спрагле по безпам’ятній війні.
Та перемога віддаляється щоразу,
Ми наступаємо на стоптані граблі.
Про побратимство забуваємо від сказу
Й лобами зводять нас одвічно москалі.
Забудьте, люди, що таке образа,
Ідея, чин – усе для нас святе.
Безцінна кожна побратима фраза,
Що за твоє життя на смерть піде.
Ще будемо гуртом оповідати,
Про те, як боронили рідний край.
Та рано нам на лаврах спочивати,
Народе мій розгніваний, вставай!
02.04.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571535
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.04.2015
автор: Олександр Подвишенний