Одного літнього ранку вдова прокинулася і вийшла на ганок. Яким був її подив, коли на ганку вона побачила кошик повен яблук. Вдова підійшла ближче, потім оглянулася і, не помітивши більш нічого дивного, присіла навпочіпки, та й стала розглядати яблука. Вони були зеленими, здоровими, одно в одне гладенькими і лискучими, а найголовніше, - як вони пахли! Жінка давно не відчувала такого аромату. Її очі закрилися, а тоненькі ніздрі почали повільно розширюватися. Вона набрала свіжого ранкового повітря, і відчула на язику солодкувату слину, так, наче щойно її білі зуби відкусили шматок напівстиглої м’якоті. Насолода розтікалася грудьми, животом, аж до самих кінчиків пальців. Чим пахнуть ці яблука? – питала вона себе. Вітерець пересипав плечима волосся і ніжно лоскотав оголені руки. Сьогодні день, коли вона востаннє одягне жалобну сукню. Минув рік, а біль відмовлявся вщухати. Він обкраював, обрізав найсвітліше, що було в пам‘яті і немилосердно усе фарбував у колір смутку. Та чиєсь бриніння примусило її відкрити очі. Молодий джмелик цупкими тоненькими лапками тримався за гладку поверхню яблука і, мабуть так само як і вона, прагнув збагнути: чим пахнуть ці плоди? Легким помахом руки вона зігнала комаху, взяла в руки яблуко і піднесла до лиця. Прохолодне тільце плоду ніжно торкнулося її білої шкіри. Вона зробила ним декілька повільних рухів по щоці, до кутика губ і злегка притисла до розкритих уст. Раптово задзвенів телефон. Жінка різко відірвала яблуко і кинула в кошик.
Наступного ранку Вона прокинулася о тій самій порі і з цікавістю і надією, що диво повториться, вийшла на ганок. Кошик з яблуками стояв на тому ж місці. День був таким самим теплим і благодатним, як і вчора. Її тіло облягала тонка біла сукня, а руде волосся вільно спадало на плечі. Вона зауважила, що цього разу яблука були усі жовтими. Вибравши найбільше, піднесла його до носа. Аромат трохи відрізнявся від вчорашніх зелених, і знову відчуття дивної насолоди відразу заполонило своїм духом. Задзвонили дзвони до недільної меси.
- Панотче, я прийшла сповідатися. Останніми днями дивні речі відбуваються зі мною. Щоранку на моєму ганку з‘являються яблука. Що це може означати, і як мені реагувати на це?
- Сестро моя, усьому час відбувати і прибувати. Прийшла мить, коли Господь хоче повернути твоє життя в інше русло. Наша віра вчить не противитися Його волі, але сприймати все належним чином. Усі тайни свої Господь відкриває не відразу. Молися, сестро…
Увечері жінка вирішила, що не буде спати цілу ніч, аби дізнатися, хто приносить їй ті дивні дари. Вона вслухалася в кожен звук, кожен шурхіт, та перед самим світанком втома зломила її. А вранці схопившись аж випурхнула на ганок, та яблук більше не було. Розчарована, вона увійшла в дім, переодягнулася і пішла у місто. У місті накупила усього, що потрібно було накупити і повернулася додому. Яка радість і яке здивування її було, коли побачила, що на ганку стоїть кошик наповнений яблуками. Вона опустила на землю пакунки, підійшла, стала навколішки і обхопила обома руками посудину. Яблука були червоні, стиглі і ароматні. Нагріті на сонці, вони випромінювали тепло і якусь таємницю літа. Жінка глибоко з жагою вдихала їхній пристрасний дух. Нарешті вона збагнула: яблука пахли коханням.
3.03.2015р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571489
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2015
автор: isabel