весняний холод стукає у двері
разом з журбою хоче увійти
і не питають чи я тут чи в небі
мене шукали біля тебе але не знайшли
шукали довго вулицями львова
там де не був я сотні днів
туди не завела мене іще дорога
там ти а я ще цього знати не хотів
я оминав цей світ де були разом
де я провів найкращі молоді роки
тепер серйозний став лиш мало часу
робота сон печалі ось мої три біди
не для усіх я відкривав дверцята серця
не багатьом туди вдавалось увійти
мені здалось що ти вже точно озовешся
та ти пішла . минали все роки
я не із тих хто посміхається в трамваї
не підбере знедоленого в дім
я лиш запропоную горнятко чаю
тому хто цього дійсно захотів
високий замок в ніч ми не встрічали
тримаючись за руку в дощ я не казав люблю
багато що тепер ми мабуть витворяли
та це думки я ж у метро біжу
багато чого сказано не було
це гордість зруйнувала нас -не ми
весняним снігом дивно що задуло
набравшись сили вийшли береги
вийшло житя у нове русло цвіту
вийшов початок для нових пригод
я ж повертаюсь завше вже три літа
до спогадів ,листів та нот
нехай для тебе все це було грою
і всі слова.всі поцілунки -сни
та я ще досі марю лиш тобою
не забувай про це і спробуй напиши
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571352
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2015
автор: INCO