Ти кажеш, що віриш Богу,
Але якому із них?
Яку по життю дорогу
Обрав ти з шляхів земних?
Ти чув, що є Бог єдиний,
Та інших богів нема?
Це так, але світ людини
Чому охопила пітьма?
Ненависть, скорбота, війни,
Хвороби, голод, біда –
Лиш купка живе надійно,
А сльози для них – вода.
Та й сам ти живеш багато,
Не маючи тих жахів,
Що твого спіткали брата -
Цураєшся тих шляхів.
Тож чом ти глухий до нього,
До його болю та сліз?
Ти що – вже на шию Бога,
Як пан пихатий, заліз?
Якщо у вас Бог є спільний,
Чому не віддав йому
Останню сорочку натільну,
А зрадив його чому?
Чому не поклав ти душу
За нього в лютій біді?
Чом виліз з води на сушу,
Як брат – по шию в воді?
У серці твоєму – прірва,
І мосту на ній нема –
То як тебе з пекла вирве
Той брат, як прийде пітьма?
Ти кажеш, що любиш Бога
І хочеш Йому служить?
То стань біля брата свого –
І хай він тобі простить!
1.04.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571335
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.04.2015
автор: ПВО