У снах потопилися мрії,
І Віра в державу була.
Журилася в серці Надія,
В Любові, зітхнувши жила.
Квітчалась країна весною,
Вертались ключем журавлі,
Та знову,так прикро, до болю,
Стріляли по мирній землі.
Знов куля стрімкою стрілою
У груди вп'ялася... В журбі.
Сховала синочка весною,
Дитину віддала землі.
Із громом дощило все небо,
Матуся все ж ката кляла...
Їй вітер шептав же: "Не треба,
Душа твого сина жива."
В сльозах материнських втопали
Всі мріїї її ще живі,
Надія з Любов'ю зітхали:
Немають вже спокою й в сні.
Прокляла страшенного ката,
Що душі губив без жалю.
Щодня, убиваючи брата,
У муках хай згине в бою!
Квітчалась весною країна,
Вернулись ключем журавлі,
Боролась щодня Україна
За мирне життя на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571219
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.04.2015
автор: Штундер Юлія