Лежать порубані козаки
Серед ланів, серед села.
І скрізь тепер посіли плахи,
І воля щастя не знайшла.
Біжить за возиком малеча,
Бандури долинає дзвін,
Звучить мелодія далека, -
Моїх думок чарівний плин.
Ніщо змінитися не хоче,
Страждання, сутінки повік.
І тільки вітер млин тріпоче,
І лиш журба з твоїх повік.
Не спи в печалі, Україно!
Синів твоїх не зсохне кров,
І тут народжена дитина,
В собі несе твою любов.
І та любов з колін повстала.
Несе до світла мрії птах.
Весна повсюди забуяла,
І ми позбудемось тих плах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571194
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2015
автор: Райка