Як гляну у вікно я ненароком,
То усміхнусь, забувши про усе:
Розкішною перлиною barroco
Гірську красу до хати занесе.
Просочені могутністю Карпати,
Як вартові, пильнують виднокрай.
А в далині, у попелястих латах,
Тримає небо скеля-самурай.
Сапфірово-смарагдові ялини
У гущі лісовій стоять у ряд.
Цей запах хвої, ніби щохвилини
Із вітром залітає у мій сад.
Де, зморені морозами, дерева
Домівки затуляють від вітрів.
Яка ж краса довкола березнева!
А ти мене, як Мавку, тут зустрів...
А я в саду з тобою цілувалась
Під шурхіт присоромленої груші.
Любов до нас тихесенько підкралась,
і світлом огорнула юні душі.
1.04.15.
На фото зображені Скелі Довбуша. Минулого року ми з чоловіком їздили туди на прогулянку. Чудові спогади на все життя. Яка ж наша Україна красива!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571152
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.04.2015
автор: Богданочка