Сьогодні я спатиму з осінню.
Закутаюсь в томний туман.
Я буду твоєю повінню,
Я стану твоєю просинню,
Мій вічно гучний океан.
Сьогодні вмиватимусь зливами
І питиму чисту росу.
Співати, тріпочучи крилами,
Здійматись палким поривами
Й її до небес вознесу.
Я ніжно її цілуватиму,
Повідаю безліч казок.
Холодні долоньки триматиму,
Чекатиму снів, лікуватиму,
Впиватимусь в холодок.
Під ранок прокинусь без неї я
Від інію на повіках.
Її ж сотворили натхненною,
Як звати мені того генія?
Шукатиму ніжну в закутках.
А листя пожовкле падає
В калюжу, що з небом в собі.
Під серцем таки щось повзає
Й так часто воно їх згадує
Її кучерявки рябі.
22.09.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571017
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2015
автор: Дивна