Люблю, коли магнолія цвіте.
Вона несе в собі магічну силу.
З душі усяку суєту мете
І розбиває смутку чорну брилу.
Ця квітка - чудо! Боже чудо! Дар!
Її пробачив і прилип магнітом.
Емоції злетіли вище хмар.
І серце стало теплим, наче літо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570995
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)