***
А він зайшов так непомітно
І притаївся у кутку, окутаний туманом
Провівши поглядом своїм магнітним
Дівчину, що була його "романом"
Любов для нього то було ніщо
Він радше їсти буде душу
Ніж вірити у "казна-що"
У фейкову великодушність
Та може часто так буває з нами,
Обпікшись лиш уперше, боїмося вдруге
Така лиш фобія себе-омани
І не привітність до самої туги
А він кохав її, не вірячи в кохання
Вона для нього краща за Мадонну
І через це, він витерпить страждання
Та і вона була безоборонна
А він стоїть, і знає це усе без краю
І повторяє ці пекучі слова болю́
" Я тебе так ненавистно кохаю,
Я так тебе нестримно лю́блю."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570961
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2015
автор: Мігель Діас