ти вичерпуєш мене своїм поглядом,
не лишаєш мені ти ні одного шансу,
та залишиться все це лиш спогадом,
покину сцену, так і не зігравши романсу,
ти доводиш мене своїм дотиком,
до тремтіння й щемить щось у серці,
ти вбиваєш мене своїм поглядом,
ти восьмий колір у моїй веселці,
і побичивши зразу тікав би,
та завмираю й милуюсь тобою,
я безвісті вже давно пропав би,
та забираєш і ведеш за собою,
я нераз вже хотів все забути,
переключитися на щось інше,
та як беру олівець я у руки,
стає мені знову гірше і гірше,
самовільно слова вилітають,
про твої безмежні очі,
про губи, що вогнем палають,
я дивився б наних щодня і щоночі,
про твою щиру і світлу усмішку,
що заманює підступно у клітку,
і відчуття всі знову вперемішку,
я сподіваюсь зустрінемось влітку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570889
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2015
автор: dubanych