А на теплого Олексія
Ніч крупу білу сіє й сіє
Й торохтить по вікну докучливо:
«За зимою ви раптом не скучили?».
Вітер дмухає несамовито,
Гуготить в димарях сердито
І ламає гілля він граючись,
Крутить-вертить всю ніч не спиняючись.
Усміхнулась весна нам несміло.
Повернутись зима захотіла -
Хазяйнує, собою пишається,
А весни серце біллю крається:
У лісах уже проліски сині,
Чи зимі у цей час до гордині?
Всеодно усміхнеться нам сонечко
І весна загляне в віконечко.
Сніг розтане, трава підніметься
І похмурий настрій теж змінеться.
І розкриє весна обійми –
Господинею прийде, не в прийми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570841
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.03.2015
автор: Радченко