8
Слова не стануть нам на перешкоді
З абищиці не зробим ми проблем,
Брехнею ми не завдамо коханню шкоди
І щирими завжди будем.
З дрібниці по дурному так сваритись,
Так начебто й немає більших бід
Аніж в словах довільно помилитись
І все—між нами сніг та лід.
З дрібничок ми не станем віддалятись
Й смиренням розколим льодову стіну,
Я краще буду день і ніч кохатись
Аніж гординю пнутиму свою.
Дурниці легко говорити,
Та приємніш шептати в темноті:
«Не хочеш трусики спустити,
А разом з ними і мені..?»
Дурничками накраще жартувати
Про всякі бздури й непуття
Й під сміх до гематом зацілувати,
Звільнити в ліжку почуття.
Або і витребенькам порадіти,
Ну квіти там, свічки,
Цукерками напхатись, мовби діти
Й кохаючись із ліжка все стягти.
9
Абищо там у світі відбувалось,
Або між нами може відбулось,
Єдине варте, лиш б кохались
Й про менше вже ніколи би не йшлось.
Будь-що у вічі б говорили:
Сказали—легше, і бігом
До ліжка вдвох щосили,
Ділитись ласками й теплом.
Щобудь там можна і поїсти
О третій ночі ще без сну
Води попити, ну і звісно…
Нехай ще слухають сусіди крізь стіну…
Й хоч що разом ми б не робили
Нам не набридне жоден акт
Хоч скільки раз його б не повторили
Та кожен раз сильніший смак.
і хай там що в житті б не відбувалось
від твого тіла не відмовлюсь я
й яка би краля більше не старалась
тобі належить назавжди моє життя.
Бо щонебудь , це все ж є щонебудь,
З тобою ж вперше вивчив досконало
Усю твою жіночу суть
І знаєш, мені знову мало…
Щось тягне так зустрітися з тобою
Навпротязі усього дня
І крутить так, І не дають спокою
Ні груди твої, ні вуста.
Й на нісенітницю не схоже,
Що ні душі не бачу я навкруг,
Лише розстелене переді мною ложе
І ти—кохання моє й мій найкращий друг.
10
Й абияк буду рими я складати,
Тобі до них вже все одно,
Тобі єдине—лиш кохати
Й аби кохання не пройшло.
Й будь-як ти будеш зустрічати:
Напівоголеною у дверях
І в ліжко,і кохати,
Не так як в дійсності, а так як в снах.
Як-будь обняти, цілувати
Щонайінтимніші місця
Злегка подряпати, зкусати
Й так все життя і без кінця.
Хай як би не противилась природа,
Хай що би час не говорив,
Для мене ідеал лиш твоя врода
Й тобі до ніг усе я положив.
Як-небудь вік свій переможем
Ще внуки будуть в дивині,
Що хоч старі, а гожі
Й багато позволятимем собі.
Сяк так усе ми перейдемо
І з прикрощів залишиться лиш сміх
Й я певен завше ми знайдемо
І місце й час, для власних втіх.
Недбало хай ми починали,
Та закохавшись все ж почали
Й крізь стільки бід ми прокохали
Й назад ні разу не здавали.
11
Абияке було у нас вино,
Не то солодке, може і сухе,
А може й не вино воно
Зате для нас було п’янке.
І в будь-які бокали розливали
І пили навіть із чашок
Й до дна не все ми випивали,
Зате кохались аж до мурашок…
Й якийбудь раз вина не мали
Ми й так п’яніли без вина,
І на тверезо починали
В кінці ж котилася слюна…
І перший-ліпший вечір поглинали
Сп’янівші ми до дна
І так взаємно пожадали
Солодкі й пристрасні тіла.
І хоч який там раз втрачали
Щомісяця нагоду на любов
Ми пестощів не уникали
Буквально попри кров.
Хай там яку картину би не малювали
Ту зайшлі читачі
Та ми так чисто-начисто кохались
Мов ангели на самоті.
Й який-небудь нам привід у нагоду
Завжди ставав побути лиш удвох
Й ні разу ми не мали з того шкоди
Й надіюсь, скоро будем втрьох…
З любові тої так чекаю плоду,
Життя нового, власного дитя
Четвертого в коліні від початку роду
Двадцятьдругого серцебиття.
12
З тобою я немов абориген
Такого я не відчував кохання
Й іще ніхто вустами не торкався моїх вен
З таким жаданням.
З тобою мов тубілець я
Немовби дикий та покірний
І традиційно на усе життя
Палаючи та непохитно вірний.
Й немовби автохтон з тобою
Єдино дійсно невід’ємний
Я поєднав тебе з собою
Віддавши серце, щоб напевно.
Тутешній я, навколо обертаюсь
Бо там де ти, там весь мій світ
Яким живу, яким кохаюсь
Й який оберігати слід.
Й як житель корінний, мої усі принади:
Волосся, талія, вуста
Й лише такої хочу влади
Де виконавчі почуття.
І як місцевий вивчив досконало
Усі цікаві, сховані місця,
Але і вічності нам двом замало
Щоб певно вивчити серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570785
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.03.2015
автор: Kanotres