Летять в ефір знайомі мені звуки.
І серденько підвищує удар.
На відстані вчуваю теплі руки.
Твої слова лилися, як нектар.
Так хочеться злетіти білим птахом
У край, де можна в травах заблукать.
Лише одним, одним єдиним змахом
У край моєї мрії завітать.
І просто посидіть на підвіконні.
Із рук твоїх клюватиму крихти.
А потім ти візьмеш мене в долоні...
От тільки чи впізнаєш мене ти?
Ти пильно подивись в зелені очі.
До серця білу пташку пригорни...
Нам мало залишилось.. до півночі.
І знов чекай наступної весни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570497
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2015
автор: Н-А-Д-І-Я