Привіт. Ми знову вдягнені у біле.
Накинули на себе зиму і мороз.
Ми вимкнули тепло і скрижаніли
У незліченності своїх метаморфоз.
Давай. Топитимем в очах сніжинки,
Дистилюватимем відлигу. Ну, а згодом
Заздалегідь програвши поєдинки,
Здамось і обростемо синім льодом.
Забудь. Бо ми ж давно не діти,
Щоб так захопливо дивитись в небо
І першому в ці осені радіти.
Бо того снігу мені геть не треба.
Негайно. Почни гріти мої руки,
Якщо ще маєш сили і бажання.
Нехай думки, що верещать, мов суки,
Знову звикають до твого мовчання.
Бувай. Мені пасує більш червоний.
Хай біле носять ніжні наречені.
Зима не скине задля нас корони.
У неї, крихітко, уже нові мішені.
20.10.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570447
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2015
автор: Дивна