Знов ніч повзе, зжирає світло дня.
Зірки виходять на земну орбіту.
А серце виє, мов мале щеня -
Нема від тебе теплого привіту.
Гадаєш, перестала я любить?
Душа гойдає теплі щемні хвилі.
Ти мені сонце і небес блакить.
Ти будиш бурю там, де були штилі.
Я ні про що у долі не прошу.
Хай буде та, як краще є для світу.
Та знай, я рада, що тебе ношу,
Як рада бджілка цвітові і літу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570430
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)