"МИ ВСІ - З БІЛЕНЬКОЇ ХАТИНКИ"

МИ  ВСІ  –  З  БІЛЕНЬКОЇ  ХАТИНКИ
Ми  всі  –  з  біленької  хатинки,
Із  нею  кревні  на  віки.
Її  ми  любим  ніжно-тихо,
Мов  зачаровані  річки.

Вона  –  родинности  колиска.  
Тут  біль  і  гнів  забудеш  ти.  
Вона  –  одвічна  наша  пристань  
У  темнім  морі  суєти…

Ми  всі  –  з  отих  країв  лелечих,
В  яких  –  бузкова  далина,
В  яких  свічада  плес  під  вечір
Цілющу  пісню  родять  нам.

Під  рідним  небом  Надіквиння
Плекаєм  соколів-синів.
Край  отчий  –  найдорожче  віно.
Ми  всі  –  з  батьківських  берегів.

Це  –  те,  що  завше  справжнє  маю,
Воно  –  минуле  й  майбуття.
Раз  народившись  в  цьому  краї,
Прожити  хочу  два  життя.
(Любов  СЕРДУНИЧ,  збірка  «ДУША  НЕ  ТЕРПИТЬ  ПОРОЖНЕЧІ»,  2005.  –  С.  30).          

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570429
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2015
автор: Lubavka