Слава Україні! Героям слава!
Соборна країна повстала з колін.
Усе, що так сталось – то є Божа справа!
Славний народ! Низький Вам уклін!
Стоять барикади, тріпоче знамено
Мирного неба і хліба ланів.
Побожний народ у молитвах натхненно
Благає, щоб ворог Майдану не змів.
Небо закрив чорний дим барикади
У серці столиці палають вогні.
Нам Бог помагає: «Ми проти зради!
Це наше справжнє, майданівське – НІ!»
Зачистка Майдану!!! Накази злочинні лунають.
По людях стріляють прицільно, насмерть!
Поранених, вбитих виносити вже не встигають,
Боже! Спаси! Прожени лютих нелюдів геть!
На руках побратим у сотника кров’ю стікає:
«Подбай за мене, друже-командир.
Так жити хочеться, бо діти…і…» Немає…
Безжально снайпер вибрав свій візир.
І сотник щиро, з гіркими сльозами завіту:
«Громадо! Хай знають! Завтра: Майданівське – НІ!
Дух згоди й любови! За кров побратимів пролиту,
До кожного душі їх прийдуть у сні!
Не брат на брата! А всі на ката!
На ту бандитську владу шахраїв!
За честь! За волю! СОТНІ! До бою!»
Терпінню край поклав народний гнів.
Здіймається СОТНЯ…У синєє небо…
НЕБЕСНА СОТНЯ! Хто так посмів?!
О, Господи! Невже так було треба?
Що ти забрав найкращих із синів.
За Україну! За мир! Об’єднаймось!
Хай кожен з натхненням іде по житті!
Дух згоди й любови! Пильнуймо! Стараймось!
Щоб нам із небес посміхнулись святі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570360
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 29.03.2015
автор: Юрій Фочук