Сьогодні стан в Україні негодній,
Гроза насувається велика і мутна,
Котра поливає землю не водою,
А заливає душі наші кров’ю і сльозою.
Об’єднання усіх людей і каяття
То є найліпшим способом, щоб сонце засвітить,
Щоби із забуття і низу прийти у світло майбуття
І подолати грозу цю й силу волі розбудить.
А чому ж тоді ця воленька у мирі спить?
Чому же втратили частину ми себе,
Чому дозволили загарбнику верховодить
І грозою лихою усюди нищенням слідить.
Утрата віри, надії і любові – ось причина.
Цей процес темний і лихий давно вже йде.
Руйнації всіх цінностей людських й душевних
Призводять потихесеньку до дій непевних,
Хибних, ницих і для совісті бридких.
І всі вони розхитують основи хиткі
Нашої держави. Бо те, що знизу робиться,
Керує і верхами, бо поступово котиться
Хвиля руйнації від альфи до омеги.
Альфа, то – я – людина, ну, а керівники – омега.
І всі ми разом звемось алфавітом,
Тобто – єдиним цілим.
Немає сенсу винити в чомусь владний люд,
Немає сенсу політичні сили зневажати
І постійно когось завзято обирати.
Щоб перейти у процвітання, потрібно весь той бруд,
Що засидівсь всередині, очистити старанно.
Свідомо помінятися потрібно, а ні – стражданнями
Нас поміняють всіх. Душа – важливіша тіла.
І будуть негаразди і конфлікти, допоки є не ціла
Людина із душею, із істинним єством себе.
Мінятися потрібно і полюбити Бога, людей і трішечки – себе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570170
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.03.2015
автор: vladikkyrgan