Чому біда? Чому війна?
Чому обкрадену країну покидають
Злочинці із мільярдами добра?
А на людей, що в праці, не зважають.
Добрячий, працьовитий, гідний люд
Покірний владі, бо вона від Бога
У храмах чув про пекло, рай і Божий суд,
І що веде нас всіх одна дорога.
Дорога в світле майбуття,
Де наші діти будуть добре жити.
А ми живемо тут своє життя –
Обдурене... Обкрадене... Пропите...
Була надія...Вона і зараз є:
Що змінить Бог все зле на добре.
Та бачу - нерозумний продає
Свій голос... Душу, і. Це не добре.
На цій землі ти є господар,
Від Бога це дано тобі.
Чому ж гнітить тебе володар,
Якого ти обрав собі?
В ярмо бажаєш? В клітку? У царок?
Щоб все було і ні за що не відповісти?
Невже не виніс ти страшний урок,
Що так усіх нас можуть з'їсти.
Твій голос гідний! Встань! Іди!
Хай Бог пошле тобі спасіння.
Щоб ти не знав ні горя, ні біди,
І віру мав у світле Вокресіння.
І я до вас, наставники, взиваю:
«Коли народ мій хилите додолу,
Я вірю, я надію маю,
Що Бог відкриє людям Вашу школу:
Сліпий - прозріє, хто кривий - біжи!
Діла Господні в немочах народу.
Ти тут живеш?! - Тут і служи!
А не чужим правителям зі Сходу».
Загарбники віками наступали
На мій народ, на землі України.
Вбивали, нищили і грабували,
Страждання... Сльози...Гніт...Руїни.
Та дух незламний. Воля крила має.
З біди порозлітались ми по світу.
Та голос Божий вірних закликає:
«Вставайте, люди, проти гніту!
Летіть з усіх світів - благословенні,
Почуйте всі народи, всього світу.
Тут правда є! Ми вірою натхненні!
Тут буде світ по Новому Завіту!»
На цій землі ми - хлібне поле.
Господь засіяв гідний наш народ,
Як ту пшеницю. Славна наша доле!
Та зло кукіль закинуло в город.
Зійшов посів, вже зеленіє колос.
Але місцями десь, по межах, видно зло
І чути, як благають люди вголос:
«Полоти будемо?! Щоб в світі не було!
Почувся голос Господа із раю:
«Хліб не топчіть! Це дар святий з небес!
Прийде пора збирання урожаю –
Відсію зло, отой кукіль увесь.
Подую вітром з Заходу до Сходу,
Очищу хліб, і зла вже не знайдуть.
Побачить світ, що обрані в негоду
У благодаті Божій заживуть.
Дотримайтеся Божого завіту,
У вірі я благословення шлю,
Щоб не блукали діти десь по світу,
Я Утішителя із неба вам зішлю.
Не допущу війну, котра несе руїни.
Я землю цю до ладу приведу.
На захисті святої України
Війська архангелів небесних покладу.»
Це воля Божа! Миру вам, блаженні!
Нас мрія об'єднала всіх одна.
Любові, Віри і Надії,
Достатку, щастя і тепла.
І Київ славний, мудрий і святий,
Як добрий батько всім - обійме всю краї
На цій землі збудуймо світ новий –
Намолену, соборну Україну.
Хай буде так! Та шлях важкий,
Устелений терновими вінками.
Буремний Схід прозріє, як сліпий,
Обдурений своїми ж ватажками.
Й, згадавши неньку, рідний серцю тин,
В ярмі брехні пізнавши втому,
Прекрасний Крим, як блудний син,
Повернеться до батьківського дому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570071
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 28.03.2015
автор: Юрій Фочук