хіба коли не спиш, не думаєш ти про майбутнє?
не думаєш яке життя твоє жалюгідне й паскудне,
чи ти не маєш мрії, чи просто бажання відсутнє?
та ні, тобі просто лінь, а це звичка, це поняття осудне,
коли не спиш, ти думаєш про ті проблеми,
якими ти отучуєш постійно себе,
а доля робить із цього всього меми,
та зовсім не смішать вони тебе....
не спиш, а в голові хаос безтолкових думок,
який буйно ураганить і підбурює бажання,
ти розумієш, твій розум окутує жахливий смок,
що нав'язаний тобі з дитинства, із самого рання...
не спиш, й думки не йдуть, ідеями палає розум,
це світ що перед сном прокидається,
він на ранок нікуди не дівається,
він просто ховається,
бо часу нема... ти вдень бігаєш, не звертаєш уваги,
не надаєш цьому всьому поваги,
а треба б, треба слухати розум,
треба більше діяти, ризикувати, більше відваги...
і ти досягнеш мети, буде тобі щастя,
а ти пускаєш все хай тече собі, як вже вдасться...
© s.dubanych #protake
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570041
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2015
автор: dubanych