Навіщо в світі я живу?
За що усе так проклинаю?
Навіщо все кудись іду?
Навіщо все когось шукаю?
Навіщо мучусь я і каюсь, сміюся, плачу і кричу…?
О Боже, може справді я живу!?
Бо не терпіти й не страждати, не плакати й не сміятись
Здається, немов би й не жити!
Здається, й думаю так я, не можна навіть полюбити.
А так – хоч деколи і дуже важко:
Усе кудись ідеш, усе когось і щось шукаєш,
Хоч душу сам свою мотаєш,
Але надію й віру маєш,
Мучишся в собі і сопеш
Но все-таки, ти, знай – живеш!
03.02.1987р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570022
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2015
автор: Мацик