Чорними, прив'ялими квітами...
Добилася підсвідомість....
Ми вважали, що були одітими..
Але втратили невагомість...
Синіми, й жовтими плямами...
Життя наше малюєм...
Часто порівнюємось з павами..
Та правди ніколи не чуєм..
Сивими цівками диму..
Тихо "черкаєм" небес..
Й мріємо, про цю годину..
Коли діждемо чудес..
Щиро надію плекаємо...
В наше "правдиве" життя..
Так і "живими" вмираємо..
Без вороття й каяття...
(Із Щоденника)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569949
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2015
автор: Маруся Савка