Аби ж людині не потрібно було їсти й пити
і хотіти:
- спати
- чресла гріти
- не хворіти
- не старіти
- не терпіти.
Аби ж людина прагнула летіти і, не обтяжуючи крила,
з кожним днем ясніти
під Божим сонцем.
І на всі, невидимі допоки що, орбіти
насіяти барвисті ніжні квіти…
Аби ж людині не потрібно було жити
лише до смерті…
Будемо відверті,
аби ж нам відповідь:
ми смертні, чи безсмертні
ми б не були такі суворі й вперті,
до того, що нам зараз треба жерти.
Ю.П.
2015
https://youtu.be/P-LMBFXw5yw
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2015
автор: Посух