***

Я  слухом  всмоктував  смак  сальси  гостро-струнний
із  пянко-терпким  тремолом  марьяч  лихих,
в  очах  моїх  гойдався  чорно-рунний
грайливий  сміх  твій,  ніби  снів  міраж  облудний,
і  я  радів  в  передчутті  утіх.

Молочно-шоколадним  шовком  шита  шкіра,
брудний  бурштин  на  біло-срібнім  тлі  очей
(привабливість  сучасного  кумира).  
Палкою  ласкою  зламала  натиск  звіра
й  звалила  волю  хвилями  плечей.

А  пальці  доторками  в  памяті  копались:
змочу,  перегорну  за  кутик  аркуш  згуб,
сліпії  очі  спраглі  упивались
гарячим  ароматом  тіла,  обтирались
солодким  кольором  голодних  губ.

І  я  звивавсь,  немов  змія,  навколо  тебе,
і  вабив  скуштувать  гріховний  плід
(молю,  напни  струну  мою,  о  Фебе!
бо  бачу  лише  вічну  ніч  навколо  себе,
а  хочу  -  світла  твого  хоч  би  слід).

Тоді,  в  холодній  хтивій  пустці  животіння,
ти  місячною  ніччю  через  час  плила
я  ж  хмарами  звивав  вінок  творіння  
(це  жереб  мій,  не  привид  провидіння)
навколо  твого  чеснотливого  чола.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569774
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2015
автор: Юрій Арлюсс