Пробач, що не в силах змінити цей світ!
(повісила соплі тобі на плече),
Розгнівані руки рвуть атлас ДОРІГ,
не знаю-бо котра веде до небес!!!
Замучений погляд від темпу життя,
Я хочу кричати!!! Так хочу втекти!!!
Місто мов суїцид на мене вплива!!!
Чи з’їдають мої зачерствілі гріхи???
Зневірені очі людських поєдинків,
В маршрутку не влізти! Пробки і жуть!
Ідуть в небуття безпритульні хвилинки,
Вони все життя Тобі віднесуть!!!
Зневірені очі, не знають, що далі??? –
Стояти на місці??? Крутити педалі???
Думки розривають мій склеп в голові,
Ти дихаєш? –Дихай! Ми значить живі.
-----------
О Боже, пробач за мою недовіру!
Зміни моє серце! Зміцни мою ВІРУ!
Дозволь мені стати СВІТЛА шматочком !!!
Бо Ти - мій Отець, а я Твоя дочка!
(31.01.2008)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=56977
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.01.2008
автор: Missi