... Так часто ти у снах приходиш.
До сліз доводиш і заводиш.
Біжиш, вертаєшся, тікаєш...
Береш за руку, обіймаєш.
Лякаєш, тішиш і підносиш,
То ображаєш, то прощення просиш.
Кричиш, смієшся, вередуєш...
То топиш сам, а то рятуєш.
Буваєш радісним, буваєш впертим,
Порою мовчазним, а то й відвертим.
То зводиш з розуму, а то дратуєш,
Б'єш по живому, а тоді лікуєш.
То в пекло заганяєш, а потім в казку кличеш.
З своїх думок викреслюєш, а потім пишеш...
Лежиш, хропиш і ковдру відбираєш ;)
Та потім ніжністю й теплом мене ти огортаєш.
Виховуєш мене, даєш поради,
І як на мене, то не знайду на тебе ради...
Ти вносиш світло в мою темну душу...
Тому хоч і "противний ;)", але любити мушу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569677
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2015
автор: Марта Скварко