А холод заповзає за комір, у волосся, в мозок.
Очі вологі, мов фари осінніх маршруток
Зарази мене своїм бісовим клятим склерозом.
Я, мабуть, твій найбільш безкорисний швидкий здобуток.
Вічність-то, насправді, така маячня
Суне в руки таблетки: сині, червоні.
І босоніж живим по полю. А там-стерня.
Знаєш, тут не так вже й сумно, в моїм Вавілоні.
Цього разу осінь така нестерпна:
Безкінечні простуди, ти, війна.
Скоро кінчить зі мною. Спитає :"Ну, хто наступний?"
Потребую тебе. А повсюду "Тебе нема"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569661
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2015
автор: Дивна