Оселюся в горах, стану відьмою
Душу травами заполоню
Заплету в волосся свіжий вітер
І ранкову питиму росу
Спробуєш забути, та не зможеш –
Через пил неонових вогнів
Я у сни твої приходитиму знову
З полонини смерекових гір
Із дощем серпневим ти приїдеш,
Тихий смуток спить в очах твоїх.
Я шукатиму рецепт в забутих книгах
По оживленню змертвілих душ
Диким медом зацілую тіло,
Ніжним вітром пил думок зітру,
Терпким зіллям нагадаю мрії,
З іскри ватри серце розпалю
Скажуть люди – зчарувала відьма.
Посміхнешся зеленню очей
Пригорнеш мене, щасливу, рідну
До зцілілих чарами грудей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569652
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2015
автор: Юлія Щорс