[i]Моє серце шалено й незтримно клекоче у грудях,
А твій подих завмер на вустах, мов ранковий осінній туман.
І я більше не бачу сліпої покорності в людях,
Бо читаю їх світ мов порожній і білий екран.
Серед них ти єдиний мене немов книгу гортаєш,
Й без жалю відриваєш порожні й німі сторінки.
І в думках тільки ти немов лагідний вітер витаєш,
Бо із тебе й складаються всі кольорові думки.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2015
автор: Визир Валерия