____

Говоили,  допоки  було  що  сказати.  Нестримано.
Раптом  змовкли.  Лишили  думки  на  чужих  вустах.
В  мене  серця  немає,  лиш  в  грудях  птахи  б’ються  піймано
Тому  й  чується  стукіт.  Бо  пір'ям  лоскочеться  птах.  
На  морозах  колимських  тепер  вже  нема  кому  мерзнути  
Руки  гріймо  над  вогнищем  в  пам'ять  їм  чи  сміючись    
В  мене  серця  немає  і  груди  у  мене  розверзнуті      
А  якщо  й  було  б  серце  то  груди  б  уже  не  зрослись.  
А  калина  гірка  така,  прискає  соком  від  дотику  
А  вогонь  такий  теплий  та  жалить  мов  рій  рудих  бджіл  
До  колимських  морозів  доходимо  поодинокими
 Вже  без  птаха  у  грудях  зі  світом  роздертим  навпіл.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569558
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2015
автор: NNNP