Царство лісу – спільний дім природи,
Таємничий зелен-дивосвіт.
Наче в гості, ти сюди приходиш –
Треба тут поводитись, як слід.
Ліс не любить гостей галасливих,
Він чекає вдячних слухачів.
Чуєш ліс? Неначе справжнє диво,
Він звучить на сотні голосів.
Не руйнуй гнізда – пораниш пташку,
Відбереш у пташеняток дім.
Не займай трудівника-мурашку –
Санітаром лісу служить він.
Не сміти, не залишай непотріб,
Щоб не захлинувся брудом ліс.
Забирай із лісу все достоту,
Що в мандрівку із собою ніс.
Не пали в гущавині багаття –
Всіх зігріє сонце золоте.
Дивний гриб не поспішай топтати,
Залиши – нехай собі росте.
Квітів не зривай – це лісу очі,
Не ламай його зелених рук.
Тоді в гості він прийме охоче,
Наче ти – його найкращий друг.
Ліс живий – шануй його, людино,
Збережи і квітку, й деревце.
Тоді він казковим добрим дивом
Сто разів подякує за це!
25.03.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569420
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 26.03.2015
автор: Рені