Не позбудусь сирості

На  сьомій  секунді  час  зупинився
І  небо  змінило  яскравий  відтінок.
Сьогодні  вночі  ти  мені  знову  снився,
А  за  вікном  ріс  зів'ялий  барвінок.

Пташина  співала,пізніше  замовкла..
І  всесвіт  завмер  у  сумній  такій  днині.
Фотографія  наша  швиденько  пожовкла,
А  із  серця  сльози  текли  лебедині.

Жаль,про  вірність  оцю  тобі  невідомо..
Як  же  живеш  без  кохання  і  щирості?
Як  страждати  в  пітьмі-мені  так  знайомо..
Та  не  позбутись  гнітючої  сирості..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569413
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2015
автор: Sindicate