Ти захищав мене від всього світу,
І твої очі були мені всім.
І у ту ніч, темнішу від граніту,
Я просто прирекла тебе своїм.
Ти навіть не здогадуєшся досі,
Як я тремчу, коли тебе нема.
Я наче у чужій, страшній епосі,
Де після зим усе одно зима.
Ти вмів зігріти навіть одним словом,
Але тепер уже не та пора.
По затишок втечу колись до Львова,
Як може буду хвора і стара.
Бо там, ти знаєш, зовсім інші люди,
І там ступали пари наших ніг.
Прожити б до зими, і буде чудо -
Полюблю...як і ти грудневий сніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2015
автор: Юлія Антоняк