Експромт
Стоїть тополя край дороги...
Одна єдина,..в самоті...
І журиться верба за неї...
Ніхто не ллє під кореня води...
Ніхто під нею не цілує,..в обіймах не стиска...
Вітри куйовдять пух біленький,..крадуть по ночах і по днях...
А у верби - гамІрно..Усі пташки навколишні - на ній!..
Від перших пролісків - до осені... пташиний спів!..
І миє,миє свої коси(такі зелені) у пруткій воді...
І смуток відпускає далеко утекти,..
Коли зима приходить,..стихає в річеньці вода...
Коли не миє коси,..коли усе навкруги засина...
Тепло дарує божий день,..
Чуттєвість - темні ночі...
І лагідно,і світло на душі від спогадів жіночих...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569266
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2015
автор: OlgaSydoruk