Не лякайся, як раптом збудуться усі сни,
Всі ті знаки, які намагався ігнорувати
Руки стиснувши дихай, і... доживи до весни.
Тільки чуєш, навіть не думай здихати.
Знайди час. Дочитай всі закинуті книги,
Переслухай пісні, подивись філософські фільми.
Розтопи й відшліфуй свої ще не скреслі криги,
Щоб не падати, перетруси їх сіллю.
Не дай побуту з'їсти себе з кістками.
Він ковтає людей, пережовує, хрумає,
Трощить зточеними і гнилими зубами.
Й кинь молитви. Бог про нас вже не думає.
Відучися себе жаліти, дурна то справа,
Позбувайся надій і невиправданих очікувань.
Врешті - решт, відрізняй "межу" від "оправи"
Й сильну пристрасть від хворих різких посмикувань.
Просто будь. Як раніше, навідуйся в сни.
Я навчусь досить довго для цього спати.
І тоді я, мабуть, доживу до весни,
Тільки чуєш, навіть не думай зникати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569155
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2015
автор: Дивна