Жера́м
Як тінь, яку хапаю краєм ока,
Я бачу світле місто майбуття:
Струнка архітектура і висока,
І все у ньому дихає життям.
Світ ніби наш – та все в нім якось дивне:
Чистіше, вище, легше, осяйне.
В свої обійми Місто те чарівне
Колись прийме здорожену мене.
І, мов дитя, яке верта додому,
В Твої палаци з трепетом ввійду.
Залишу за порогом серця втому,
Себе в Тобі навічно віднайду.
2009?/2015-02-15
Жалюгідна спроба описати словами той світ, куди так прагне моє серце. Часом здається, що бачу його - за обрисами [i]цих[/i] будинків, [i]цих[/i] гір, за відблисками сонця у вікнах, особливо відчуваю його в призахідних променях...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569067
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2015
автор: Анно Доміні