***

А  ти  знаєш,  що  прикро,
Що  безглуздо  та  дико:
Що  хотіла  б  сказати  -
Те  пишу  у  листах.
Я  скорочую  сенси,
Ніби  так  і  потрібно,
Ніби  я  в  тому  винна,
Що  людина,  не  птах.

Й  моє  небо  чорніє,
Квітень  морозніше  січня,
Занадто  довга  доба,  
Надто  печальні  є  ночі.
І  те,  що  досі  для  мене
Здавалося  звичним,
Бачити  звичной  мене
Чомусь  вже  зовсім  не  хоче.

Та  я  і  зовсім  не  знаю,
Хто  ти  і  звідки  ідеш  ти.
І  як  у  нашому  світі
Це  все  віднині  зоветься.
Якщо  мости  вже  зійдуться
Можливе  навіть  безсмертя,
Тоді  чому  ж  ти  не  чуєш
Мого  замерзлого  серця?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2015
автор: Darine Dragomanova