Долаючи втому,
З роботи додому
Людина поволі ішла.
Позаду – тривоги
Й частина дороги,
Залишилась відстань мала.
Бульвар голубиний
І ряд тополиний –
За ними видніється дім.
Птахи воркували,
Пройти не давали,
Все кидались в ноги, при тім
До рук підстрибали,
Немов вимагали
Подати їм хліб, чи зерно.
Людина руками
Махала й словами
Відгонила їх, мов лайно.
Ширяли стрілою
Не над головою –
Встигай лиш відскочити вбік.
«О Боже мій милий,
Птахи знахабніли!», –
Спітнівши, прорік чоловік.
«Немов мародери,
Круті рекетери»
Бубнів, не знаходячи слів.
Не знала людина –
В такому теж винна
І як її Бог розумів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568997
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2015
автор: {hbcnz