І ви кладете квіти неживому…


За  що,  скажіть,  може  хтось  знає,  
Невинні  хлопці  полягли  в  бою?  
За  що  ти,  кате,  душу  однімаєш?  
Ніхто  ж  не  претендує    на  твою.  

Навіщо  ти  юнацьку  душу  убиваєш?
Ти  ж  ту  сестру  у  чорне  одягнув!  
У  руки  труп  ти  мамі  простягаєш...  
Ти  ж  теж  людина....чи  ти  вже  забув?  

....а  Він  вже  не  повернеться  ніколи!  
Не  ступить  на  батьківський  вже  поріг,  
І  руки  юні  зовсім  охололи...  
На  землю  чорную  упав  червоний  сніг...  

Син  не  обніме  маму  вже  востаннє...
І  слово  татове  йому  уже  не  вчуть...  
Лунає  в  домі  лиш  сумне  зітхання....
...це  сина  твого  у  труну  кладуть....  

І  він  уже  не  вернеться  додому,  
Сестрі  уже  не  скаже  свій  :  "Привіт!"...
І  ви  кладете  квіти  неживому...  
Йому  ж  було  недавно    20  літ...  

Помер....і  більше  вже  не  встане...  
...і  кров  засохла  в  нього  на  рубцях...  
Пройдуть  роки  і  сніг  знову  розтане...  
Та  цей  ГЕРОЙ  навіки  у  серцях!!!


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568887
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 23.03.2015
автор: ColdSoul