Коли не бачиш виходу й нічого вже "нетреба"
І вже не знаєш як завершиться усе...
Ти руки піднеси до голубого неба...
Нехай вітер лиш молитву несе...
Не потопай ти в іншій пляшці алкоголю...
Ти ж бачиш добре..що іде війна...
І це тебе збиває...серце рве до болю...
Твоя рука залишилась сама...
Поїхала опора воювати...
Рука ця друга...-..то твоє крило...
Щоби тебе оберігати...
І щоби сліз ніколи не було...
Він захищає твою землю..і цей край
Який плюндрують!..нищать вороги
Та все ж таки від долі не втікай...
Будь патріоткою...із думкою у бій іди...
Коли не бачиш виходу...й нічого вже "нетреба"
Ти просто тихо...у кімнаті помолись...
За мир в Україні...й красу того вічного неба...
І сльози материнські...що за синів убитих пролились...
Слава Україні...!!!
( Із Щоденника )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568813
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.03.2015
автор: Маруся Савка