Тихим стукотом у вікно добивається дощ...
Ти сидиш у кімнаті..про щось думаєш й п'єш духм'яне вино,
Мимо тебе проходять люди промоклі до нитки мов хлющ..
Та тобі на них, всеодно...
Ти сидиш і куриш фірмові сигарети..
На які вже у тебе давно алергія...
Лине музика..тихі сонети...
Життя твоє давно заборонена мрія...
Тобі легшає трохи...але спазми ще є...
І горлянку осушує спрага...
На картині написане ім'я твоє..
Та тебе вже покинула слава.
Дощ сильнішає. Злива довкола.
Ти зібрався іти до промоклих людей..
На обличчі твоєму видніються синії кола..
Від недоспаних чорних ночей..
Ти вирішуєш йти..хоч не знаєш дороги...
А довкола ще лиє злива
Ти ідеш...переступаючи рідні пороги..
По мокрих дорогах...за те ти щасливий..
( Із Щоденника )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568810
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2015
автор: Маруся Савка