Марина Волкова
ВІХОЛА
Який сьогодні з неба сніг злітає!
Призупинивши тихий хід розмови,
Витієватий біг не зупиняє
Метелиця, аж до обіду знову.
Вона з собою гратись припрошала,
Кружляла, вабила нас і співала,
У вальсі сніговому спокушала
Й казковою красою чаклувала.
Від радощів хотілося співати
І разом з нею в віхолі кружляти,
Злетіти в вись, замріятись, вмирати,
А потім зразу знову відновлятись.
Я зачаровано спостерігаю
За невгамовним віхоли кружлянням,
У сніжній хуртовині я впізнаю
Твоє близьке і рідне змалювання.
Розчулена від ніжності, аж тану
І з посмішкою кожну мить стрічаю.
Іду я по льоду слизькому плавно
Жіночою ходою величаво.
До тебе йду, долаючи розлуки,
Під сніжний вальс і пісню заметілі.
Як солов’їна трель, хуртечі звуки
Для двох нас у морозяні неділі.
14.11.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568709
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 23.03.2015
автор: Martsin Slavo