Убий своє кохання наостанок!
Вбивай його, поки не оживеш!
Допоки небо озаря світанок,
Забудь того, чіє ім'я клянеш!
Воно тебе з минулим не з'єднає,
І крила тобі більше не надасть.
Вітри ті як пісні тепер лунають,
Несуть по світу присмаки нещасть.
Жура про те, чого так і не сталось
Засне в тобі на вічність і на день.
Все ж сгасне світло, хоч колись здавалось,
Без світла того в нас нема тіней.
А тіні є. І ти є. Прокидайся!
Поглянь на світ без завданих образ,
Нема тепер чого тобі боятись,
Дозволь своїй душі співати джаз!
Відчуй ж скоріш омріяну свободу!
Ступай на шлях туманний і слизький.
Стихає навіть небо після грому,
Пробачивши зруйнованих надій.
Бо ти ж жива! В тобі життя безмежне!
І молодість, і музика, і сміх,
І вистражденна болем незалежність -
Яка віднині краще за всіх втіх.
Заблукана серед оксиморонів,
У галасі нікчемних грюкотінь,
Ти плачеш - краще помолися Богу,
Щоб всі пішли, та Він не залишив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568612
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2015
автор: Darine Dragomanova